Дні пам’яті Івана Франка: 28 травня виповнюється 110-та річниця смерті Каменяра
День пам’яті Івана Франка.
Саме цього дня, 28 травня 1916 року, у Львові помер Іван Франко, український письменник, учений-енциклопедист, мислитель, громадський діяч.
Сучасники називали І.Франка велетом думки і титаном праці.
Він залишив по собі колосальну художню і наукову спадщину, яка становить близько 50 тисяч творів. 50-томне академічне видання творів, здійснене у 1976-1986 роках, є далеко не повним його доробком, який «тягне» на стотомник (приміром, Леся Українка «уміщується» в п’ятитомник).
За сорок років творчої діяльності Іван Франко видав одинадцять поетичних збірок, понад сто оповідань, дев’ять повістей, понад десять драматичних творів.
Плідною була і публіцистична діяльність Івана Франка – понад дві тисячі публікацій. Він є автором численних перекладів творів світової літератури (з французької, німецької, англійської, російської, польської, чеської, сербської, хорватської, старогрецької, латинської, арабської, давньоєврейської, ассіро-вавилонської, індійської та інших мов).
Франко на сьогодні єдиний український поет, щодо номінування якого на здобуття Нобелівської премії з літератури доступні відомості (інформація про номінантів є закритою впродовж 50 років).
Архів Шведської академії зберігає документ № 19 за 1915 рік, де Франко вказаний за № 4, однак лауреатом того року став Ромен Роллан. Із номінацією виступив 25 листопада 1915 року священик УГКЦ доктор Йосип Застирець із Відня. Кандидатура І.Франка була підтримана доктором Гаральдом Г'єрне із Упсали. Івана Франка 28 травня 1916 року не стало, тому його виключили зі списку претендентів. А нагорода у тому році дісталася шведському поетові Вернеру фон Гейденстаму.
Феноменальна постать Івана Франка створює враження, що самі небеса подарували нам цього велетня духа.
Завдячуючи Івану Франку пізнаємо себе і наш родовід. Пізнаємо матеряльну і духовну культуру та переповідаємо світові про її цивілізаційний розвиток.
Слова І.Франка які актуальні і нині “…ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів”.
