18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Цього року минають 82-гі роковини депортації кримських татар із Криму, здійсненої радянською владою у 1944 році.
Саме 18 травня 1944 року війська НКВС розпочали масове примусове виселення кримських татар із Кримського півострова. Упродовж трьох днів із рідних домівок вивезли понад 190 тисяч людей. Разом із кримськими татарами того ж року з Криму також депортували понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів.
Під час депортації людям часто не повідомляли, куди саме їх відправляють і що відбувається. На збори сім’ям давали лише близько 15 хвилин. Більшість депортованих вирушали в дорогу без необхідних речей і не були готові до тривалого переїзду та життя у віддалених регіонах Радянського Союзу. Загалом примусово виселили 47 885 кримськотатарських сімей.
У 2015 році Верховна Рада України офіційно визнала депортацію кримських татар геноцидом. Відповідну постанову парламент ухвалив 12 листопада 2015 року. Тоді ж 18 травня встановили Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
У тексті постанови Верховної Ради зазначається, що після окупації Криму Росією у 2014 році тиск на кримських татар продовжився. Зокрема, йдеться про переслідування за національною ознакою, репресії проти представників кримськотатарського народу та утиски таких органів, як Меджліс і Курултай кримськотатарського народу.
Депортацію кримських татар актом геноциду також визнали низка інших держав. У 2019 році відповідні рішення ухвалили Латвія та Литва, у 2022 році – Канада, а в 2025 – Нідерланди.
Цілий народ обмовили, пограбували, по-звірячому вигнали зі своєї Батьківщини, винищивши при цьому майже половину його складу. Жахливий, нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. В ешелонах смерті, в місцях спецпоселень загинули тисячі безневинних людей. Було знищено цілі родини. Кримські татари мали статус «спецпереселенців». Їм було заборонено перетинати кордон поселення без письмової згоди спецкомендатури, а тих, хто відвідував родичів у сусідньому селищі, засуджували до 25 років. За офіційними даними, від голоду та хвороб майже половина кримських татар загинула в дорозі чи в місцях вигнання.
Знущання над кримськотатарським народом не закінчилися депортацією. Радянська влада прагнула знищити культурну ідентичність народу. Понад 40 років у переписах населення СРСР згадки про кримських татар були заборонені. Були ліквідовані сотні шкіл, бібліотек, музеїв, знищені унікальні рукописи та книжковий фонд кримськотатарською мовою. Окупанти перейменовували вулиці, міста, стираючи з пам’яті існуючі назви, щоб позбавити землю історичної пам’яті.
Але кримськотатарський народ не зламався. Їх дух не був підкорений. Їхня віра у повернення на свою Батьківщину не згасла.
Кримськотатарський народ боровся за своє право на життя, за свою культуру, за свою землю. І ця боротьба триває й досі. Сьогодні кати сотень народів, непокарані вбивці мільйонів людей знову чинять акти геноциду проти українського та кримськотатарського народів. Арешти, утиски, постійні обшуки, залякування, фізичний та психологічний тиск, безслідне зникнення людей – все це сучасні будні російської окупації Криму.
Росія заперечує, що депортація кримських татар у 1944 році була геноцидом, і не визнає відповідальності за сталінські репресії. Водночас після окупації Криму РФ продовжує політику тиску щодо кримських татар: ідеться про переслідування, порушення прав як корінного народу України, незаконний призов до армії, руйнування культурної спадщини та спроби переписування історії.
18 травня, схиляємо голови перед пам’яттю жертв геноциду кримськотатарського народу. Ми згадуємо тих, хто не зламався під гнітом окупантів, хто зберіг вірність своїй Батьківщині та народу.
