13 КВІТНЯ МИНАЄ ПЕРША РІЧНИЦЯ ЗАГИБЕЛІ НАШОГО ЗЕМЛЯКА, ВОЇНА ЗСУ СЕРГІЯ МИКОЛАЙОВИЧА НЕБРАТА
Біль втрати складно заспокоїти, та ще більше він пече, коли втрачаємо справжніх та щирих, які могли б ще так багато зробити… Саме таким був Сергій Небрат.
Сьогодні минає перша річниця з дня загибелі Героя, одного з її найкращих синів, воїна Небрата Сергія Миколайовича, який поклав своє життя, захищаючи свою Батьківщину. Це річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті… Сьогодні всі, хто знав і пам’ятає Сергія, згадують його добрим словом і тихою молитвою.
Народився 08.03.1990 року в селі Біляни Мурованокуриловецького району Вінницької області.
В 2006 році закінчив Перекоринецьку 9-річну школу.
2006-2009 роки - навчався в Михайловецькому аграрному ліцеї, в якому здобув професії водія, механізатора, слюсаря-ремонтника сільськогосподарських машин.
В 2010 році відслужив строкову службу в Збройних Силах України.
Значну частину свого трудового життя присвятив справі будівництва в містах Київ та Вінниця.
З 20 червня 2015 року брав безпосередню участь в АТО/ООС в Донецькій і Луганській областях.
В січні 2022 року вдруге підписав контракт з ЗСУ і з перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України мужньо боронив нашу землю. Служив в гарячих місцях фронту, неодноразово був поранений, після лікування завжди повертався до своєї військової частини.
13.04.2025 року біля селища Суха Балка Торецької міської громади Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання, внаслідок штурмових дій противника, атаки безпілотними літальними апаратами і ворожої піхоти Російської Федерації солдат, стрілець 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти в/ч А 7284 Сергій Небрат отримав важке поранення, несумісне з життям.
Йому назавжди залишилось 35…
Втратили сина батько Микола Васильович і мати Євгенія Михайлівна, брата - сестра Тетяна.
“Він не мав дітей, не встиг одружитися. Але залишив по собі пам’ять, світло, яке не згасне навіть за порогом смерті, спогади про добру, щиру та товариську людину, турботливого сина, який був гордістю своїх батьків, та брата, надійного та справедливого друга, побратима”, - розповідають про Сергія всі, хто його знав і любив.
Нагороджений медаллю “Ветерану 5 БТГр “Кремінь” (нагорода в/ч В 2749 від 14.10.2015), відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”, відзнакою Міністерства оборони України “За поранення” (наказ Міністерства оборони України від 11.01.2025 №46).
Похований 17.04.2025 року на кладовищі у селі Біляни Могилів-Подільського району Вінницької області.
Селищна рада
