Памʼятаємо ГЕРОЇВ УКРАЇНИ – Дмитро Коцюбайло (Да Вінчі). Треті роковини від дня загибелі
На початку грудня 2021 року Дмитро Коцюбайло (позивний Да Вінчі) отримав з рук Президента Володимира Зеленського найвищу державну нагороду – звання Героя України.
Військовий долучився до сил опору російському вторгненню ще у 2014-му, коли йому було 18 років. Коцюбайло є першим добровольцем, який прижиттєво отримав звання героя.
Він ніколи не був у лавах ЗСУ, пройшовши найгарячіші точки війни з росіянами у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». «Це відзнака кожного, хто у 2014-му взяв до рук зброю та кому увесь цей час доводилося називати себе волонтерами чи ким завгодно», – сказав Коцюбайло після отримання нагороди.
Командував ротою добровольців, яка брала участь у бойових діях на сході.
Дмитро Коцюбайло загинув 7 березня 2023 року в боях поблизу Бахмута, йому було 27 років. Біля нього розірвалася мінометна міна, один з уламків влучив у шию.
- Дмитро Коцюбайло – уродженць села Задністрянське на Івано-Франківщині.
- Коцюбайло був командиром батальйону «Вовки Да Вінчі». У молодшого лейтенанта Дмитра Коцюбайла в підпорядкуванні було кілька сотень людей, серед них декілька майорів та капітанів.
- Дмитро (Да Вінчі) – онук воїна УПА.
- 2014 року Коцюбайла було тяжко поранено. Він не дочекався завершення курсу реабілітації та повернувся на війну.
- У 2016 році 21-річного Дмитра призначили командиром штурмової роти.
- Підрозділ Коцюбайла «працював» чи не в усіх гарячих точках АТО. Добровольча рота не входила до ЗСУ і фактично не підпорядковувалась в армії нікому.
- 10 березня 2023 року на київському Майдані Незалежності зібралися тисячі військових та цивільних, які прийшли провести в останню путь Дмитра Коцюбайла.
Він віддав своє життя у боротьбі з ворогом, героїчно загинувши в нерівному бою. Без страху й вагань, з незламною вірою в перемогу України, Дмитро став уособленням відданості й сили духу.
Його шлях – це шлях воїна, який із юності став на захист Батьківщини та не відступив ані на крок. Він не боявся смерті, бо жив заради великої мети – свободи свого народу.
Його подвиг навіки закарбувався у серцях українців.
Ми пам’ятаємо. І пам’ять про нього житиме вічно.
Слава Україні!
Героям Слава!
