Революція Гідності: перші загиблі Герої Небесної Сотні
Сергій Нігоян та Михайло Жизневський стали першими жертвами мирного до того часу протистояння влади та народу. Після сутичок на вулиці Грушевського 19 січня автомобілі «швидкої допомоги» часто курсували між Європейською площею та лікарнями. Активістів били, а 22 січня «Беркут» застосував ще й вогнепальну зброю, пише Ракурс
Уранці від кулі загинув 20-річний Сергій Нігоян із Дніпропетровської області, згодом постріл у серце забрав життя 25-річного Михайла Жизневського, білоруса, який останні роки свого життя жив в Україні.
Того ж дня важке поранення отримав Роман Сеник з Львівщини, який помер 25 січня. У передмісті Києва знайшли тіло викраденого раніше і закатованого науковця зі Львова Юрія Вербицького.
Михайло Жизневський
Жизневський не дожив чотири дні до свого 26-річчя. Він був громадянином Білорусі, уродженцем Гомеля. Навчався в училищі за спеціальністю слюсар. Захоплювався історією, міфологією, займався страйкболом і східними єдиноборствами.
Через політичні проблеми виїхав з Білорусі та жив в Україні — в Донецьку, Кривому Розі, Києві. В останні кілька років знімав житло в Білій Церкві Київської області, співпрацював з УНА-УНСО.
На Євромайдан приїхав з перших днів, брав участь в охороні. О 9.00 22 січня під час штурму на Грушевського біля стадіону «Динамо» куля влучила йому у серце.
Після панахиди 26 січня тіло Жизневського пронесли по вулицях Володимирській, Богдана Хмельницького і по Хрещатику повз Майдан Незалежності до барикад на вулиці Грушевського, де він загинув. Жизневського поховали в селі Стяг Праці Гомельського району. Восени 2014 року в центрі Києва йому встановили пам’ятник.
Сергій Нігоян
Сергій Нігоян був громадянином України вірменського походження. Народився і жив в селі Березнуватівка Солонянського району Дніпропетровської області. Сім’я Нігояна переїхала в Україну з Нагірного Карабаху, рятуючись від війни.
Сергій навчався в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання, займався легкою атлетикою і східними єдиноборствами. На Майдан приїхав ще у грудні 2013 року, був охоронцем.
Сергій Нігоян уперше приїхав до Києва за покликом серця 8 грудня 2013 року, взявши із собою молитву "Отче наш" вірменською мовою та прапор Вірменії. Саме цей прапор та яскрава зовнішність юнака привертали до нього увагу всіх, хто приходив на Майдан. Митці малювали його портрети, для художника Бориса Єгіазаряна він став названим сином, а режисер Сергій Проскурня, працюючи над проєктом до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, 21 грудня 2013 року записав, як молодий вірменин-майданівець-вірменин читає уривок із Шевченкового "Кавказу".
Під час першого місяця перебування в Києві Сергій чергував на барикадах біля Лядських воріт, не раз відганяючи від табору протестувальників тітушок, розносив гарячу їжу бійцям Самооборони Майдану. А на початку січня 2014 року, коли художник Володимир Безрукий, боєць Калуської чоти Третьої сотні Самооборони Майдану, намалював портрет Сергія, той попросив, щоб його записали до калушан. Так вірменин став бійцем Самооборони. За спогадами побратимів, він завжди був готовий підмінити хворого товариша та чергувати дві зміни поспіль.
На "Вогнехреще" – 19 січня 2014 року – Сергій Нігоян був на вулиці Михайла Грушевського, яка у ті січневі дні перетворилася на епіцентр силового протистояння. Того дня Сергій допомагав пораненим, а напередодні 22 січня, за спогадами побратимів, пішов на Грушевського з шиною на плечах. Уночі він не повернувся до намету, однак товариші вирішили, що Сергій залишився з активістами руху "Відсіч", з якими часто спілкувався.
Уранці 22 січня, в день проголошення незалежності УНР і День Соборності, Сергій разом з іншими протестувальниками перебував неподалік від колонади стадіону "Динамо". У часовому проміжку між 05:30-05:40 він отримав смертельне поранення: три кулі влучили в шию, голову та груди. Мобільна бригада медичної служби перенесла активіста до вестибюлю будівлі НАН України на вулиці Михайла Грушевського, 4, де облаштували медичний пункт. Однак зусилля медиків були марними – за пів години вони констатували смерть пораненого.
Сергієві Нігояну було 20 років.
Вони посмертно отримали звання Героїв України за жертовність, мужність та захист демократичних цінностей під час Революції Гідності.
Памʼятаємо!
