Люди з інвалідністю мають гарантоване державою право заробляти собі на життя працею
В Україні понад 3,4 мільйона осіб з інвалідністю, і ця цифра невпинно зростає через війну. Причому, майже 80 відсотків від загальної кількості осіб з особливими потребами в Україні — це люди працездатного віку, котрі б могли працювати на благо країни і отримувати зарплати. Утім тут статистика досить сумна. Бо лише 16% людей з інвалідністю працюють, порівняно з 50%+ у ЄС можуть знайти роботу. Станом на початок 2026 року в Україні працевлаштовано лише 420 тисяч осіб з інвалідністю.
Уряд сподівається виправити ситуацію, запровадивши оновлені правила працевлаштування людей з інвалідністю, які набули чинності 3 1 січня 2026 року. Про це повідомляється на офіційному порталі Верховна Рада України.
Зміни спрямовані на створення більш інклюзивного та доступного ринку праці й передбачають комплексний підхід до підтримки працівників з інвалідністю та відповідальності роботодавців.
Зокрема, нові правила передбачають:
- запровадження соціального супроводу людей з інвалідністю безпосередньо на робочому місці;
- забезпечення перекладу жестовою мовою у процесі працевлаштування та виконання трудових обов’язків;
- законодавством передбачено професійну адаптацію осіб з інвалідністю: навчання, перепідготовку, та сприяння працевлаштуванню ;
- розширення фінансової підтримки для роботодавців на облаштування робочих місць з урахуванням індивідуальних потреб працівників;
- посилення відповідальності роботодавців за створення та збереження робочих місць для людей з інвалідністю.
Водночас зберігається норма щодо обов’язкового працевлаштування людей з інвалідністю у розмірі не менше 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників. Але! До виконання квоти зараховуються лише працівники з інвалідністю, які працюють за основним місцем роботи. А ще - отримують заробітну плату вище мінімальної (оформлення "на мінімалку" не зараховується). І працюють на нормальній або адаптованій (скороченій) тривалості робочого часу (працівники на 0,5 ставки не враховуються). Розрахунок нормативу та подання звітності тепер здійснюється щокварталу у складі податкового розрахунку, а не раз на рік. Більше того, роботодавець зобов'язаний надати письмове пояснення причин відмови у працевлаштуванні особі з інвалідністю. А якщо працівник «здобув» інвалідність внаслідок виробничого нещасного випадку, то за ним зберігається робоче місце з компенсацією у трикратному розмірі середньої зарплати. І ще. Держава відмовляється від каральних адміністративно– господарських санкцій за невиконання квоти. Тепер роботодавець має вибір: або працевлаштувати особу з інвалідністю, або сплатити цільовий внесок на підтримку її працевлаштування. На період воєнного стану розмір внеску становить 50% від базової ставки.
Окрему увагу приділено стимулюванню роботодавців: вони можуть отримувати компенсацію за створення спеціально облаштованих, зокрема так званих «розумних», робочих місць, що відповідають сучасним стандартам доступності та безбар’єрності. Причому, механізми підтримки та компенсацій поширюються на роботодавців як державного так і приватного секторів. З березня 2025 року компенсацію за облаштування власного робочого місця можуть отримати також ФОП з інвалідністю та самозайняті особи, зокрема ветерани з інвалідністю, мають право на компенсацію за облаштування власного робочого місця за програмою "Робота без бар'єрів", що дозволяє отримати до 120 тис. грн (І група) або 80 тис. грн (ІІ група), а подати заяву можна через Портал Дія або Центр зайнятості.
Варто пам’ятати: особа з інвалідністю поряд з іншими має право заробляти собі на життя працею, яку вона вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась.
Петро Гречух, головний державний інспектор відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
