Мурованокуриловеччина вшанувала пам'ять воїнів-інтернаціоналістів
Дата: 15.02.2026 16:59
Кількість переглядів: 105
Сьогодні, 15 лютого 2026 року, в День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та у 37-ю річницю
завершення виведення військ із Афганістану Мурованокуриловецький селищний голова Галина Цибульська, воїни-афганці та
громадськість вшанували пам’ять українських військових, які загинули під час бойових дій в Афганістані, на території інших
держав та під час війни з рф.
Афганістан… Уже понад 40 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульмансь-
кої країни. А як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. Через горнило радянсько-афганської війни пройшло
понад 160 000 українців — близько 25 % від загальної кількості радянських військовослужбовців. З них понад 3 тисячі загинули,
десятки вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали понад 8 000 українців (за іншими
даними — понад 11 тисяч), з них 4 687 повернулися додому інвалідами. З 72 осіб, відзначених за роки «афганської» війни
званням Героя Радянського Союзу, є 12 українців. Понад три тисячі уродженців Вінниччини є учасниками бойових дій в
Афганістані… 168 наших земляків поклали свої голови на чужій землі… 182-оє поранених та 116-ть інвалідів – такий страшний
підсумок цієї війни для Вінницької області.
Учасники «афганської війни» разом із селищним головою Галиною Цибульською, начальником відділу культури, молоді
та туризму селищної ради Валентиною Веклюк хвилиною мовчання вшанували пам'ять українців, які полягли у тій кривавій
війні, і тих, хто не повернувся з війни, яку розв’язала рф…
До присутніх звернулась селищний голова Галина Цибульська:
– Історія українського народу – це велика історія. Вона має різні сторінки. Десять років тривала війна в Афганістані.
Багато жителів Мурованокуриловецького району виконували свій обов’язок, і було важко для їхніх родин жити з відчуттям
очікування повернення рідної людини додому. Для вас, хто пройшов стежками Афганської війни, слово «Афганістан» – це не
просто назва країни. Це частина біографії, бойовий досвід та втрати побратимів. Ви пройшли жорстоку школу життя, яка
навчила з честю виконувати свій військовий обов'язок, приходити на допомогу та виживати в екстремальних умовах. Сьогодні
хлопці продовжують боронити Україну і допомагають вистояти в російсько-українській війні. Дякую кожному захиснику,
– сказала очільниця громади.
Галина Цибульська вручила Грамоти Мурованокуриловецької селищної ради учасникам бойових дій в Республіці
Афганістан Петру Гичкуну, Василю Гладуну та Володимиру Богуцькому.
У виконанні працівників відділу культури, молоді та туризму селищної ради прозвучали патріотичні пісні.
Захід завершився покладанням квітів до меморіалу, присвяченого загиблим воїнам-афганцям,
Тисячі кадрових військових, командирів десантних, інших родів сухопутних військ та льотних частин, медичних
формувань гинули в тому пеклі, залишаючи матерів, дружин, дітей. Сотні, тисячі солдатів і офіцерів, вірних своєму військовому
обов’язкові, залишили місце своєї служби пораненими, покаліченими або в цинковій труні. Не відболить це горе, не відплачеться
і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти загиблих у горах Афганістану синів
України.
Ми маємо знати про страшні події безглуздої десятилітньої Афганської війни і пам’ятати, що серед нас живуть люди, які
в 18-20, 30 років, вірні військовому обов’язку, стали свідками й учасниками воєнних подій. Молоді хлопці, які йшли служити,
не знаючи, яким буде їхнє «після». Ті, хто повернувся, зі зміненим поглядом, із тишею всередині, з пам’яттю, яка інколи гучніша
за будь-які слова. Схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто загинув… Дякуємо за те, що і сьогодні ви небайдужі до долі своєї
країни, і з гідністю захищаєте українську землю від ворога. Колишні афганці і вже їх діти - на передовій. Бо вони завжди були й
залишаються прикладом відваги і справжньої мужності, доблесті й героїзму, братерства та самовідданості для молодих поколінь.
Такі дні нагадують нам про ціну рішень. Про ціну війни. Про ціну людського життя. І поки ми пам’ятаємо - вони
залишаються поруч!
Селищна рада
