Національна стратегія подолання гендерного розриву в оплаті праці до 2030 року: шлях до рівності
Гендерний розрив в оплаті праці: чому це важливо?
Питання рівної оплати праці для жінок і чоловіків вже давно стало частиною міжнародного дискурсу. Україна, як і багато інших країн, стикається з проблемою гендерної нерівності в оплаті праці, яка має системний характер.
Жінки в Україні на 18,6% менше, ніж чоловіки (дані 2021 року). Це має серйозні економічні та соціальні наслідки: знижує купівельну спроможність жінок, погіршує їхній добробут у старшому віці, обмежує можливості кар’єрного зростання.
Причини цього явища – комплексні:
- Горизонтальна та вертикальна гендерна сегрегація: жінки частіше працюють у низькооплачуваних сферах, мають менше шансів обіймати керівні посади.
- Сімейні обов’язки: основний тягар догляду за дітьми та членами сім’ї зазвичай лягає на жінок, що впливає на їхню зайнятість.
- Стереотипи: традиційні уявлення про “жіночі” та “чоловічі” професії обмежують кар’єрний вибір жінок.
З огляду на ці виклики, український уряд ухвалив Національну стратегію подолання гендерного розриву в оплаті праці на період до 2030 року.
Що таке Національна стратегія?
Це державний документ, ухвалений 15 вересня 2023 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 815-р . Він визначає системні заходи та інструменти, що покликані скоротити гендерний розрив у заробітних платах чоловіків і жінок до 2030 року.
Стратегія, спрямована на виконання міжнародних зобов’язань України у сфері гендерної рівності, зокрема в межах:
- Конвенції Міжнародної організації праці № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності,
- Конвенції Міжнародної організації праці № 111 про дискримінацію в галузі праці та занять,
- Конвенції Міжнародної організації праці № 156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками,
- Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;
Документ містить комплексний підхід до проблеми, що охоплює правові, економічні, соціальні та освітні аспекти.
Структура Стратегії
Стратегія складається з кількох ключових розділів:
- Опис проблеми та нормативно-правових актів, що діють у відповідній сфері, аналіз поточного стану справ;
- Мета та стратегічні цілі Стратегії
- Завдання, спрямовані на досягнення стратегічних цілей, та показники досягнення цілей
- Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для реалізації Стратегії
- Порядок проведення моніторингу, оцінювання результатів реалізації Стратегії та звітування.
В окремих додатках до Стратегії наведені:
Операційний план заходів містить ключові завдання, заходи щодо виконання завдань і строки, інформацію про виконавців. та індикатори виконання.
Головні цілі Стратегії та індикатори їх виконання
Національна стратегія визначає три стратегічні напрями, кожен із яких спрямований на подолання основних причин нерівності.
Ціль 1. Удосконалення законодавства про рівну оплату праці
Щоб розрив у зарплатах між жінками та чоловіками не був узаконений або прихований, Стратегія передбачає:
Запровадження гендерно нейтральної оцінки праці: законодавче закріплення поняття “праця рівної цінності”.
Внесення змін до Кодексу законів про працю щодо прозорості заробітних плат.
Збільшення кількості перевірок Держпраці для виявлення дискримінації за ознакою статі.
Навчання інспекторів праці та роботодавців принципам рівної оплати.
Досягнення стратегічної цілі здійснюється за показниками, індикаторами, серед яких:
кількість інспекторів праці, керівників підприємств та представників підрозділів з питань роботи з персоналом, охоплених навчанням (у 2024 році – 45 відсотків, 2027 році – 75 відсотків, 2030 році -100 відсотків);
Кількість роботодавців, що запровадили політики прозорості зарплат.
Кількість перевірок Держпраці для виявлення випадків дискримінації в оплаті праці за гендерною ознакою (у 2024 році – 100 відсотків перевірок, що проводяться за зверненнями працівників, починаючи з 2026 року – 100 відсотків перевірок, що проводяться за зверненнями працівників, та 100 відсотків – під час проведення планових заходів).
Очікуваний результат: зменшення можливостей необґрунтовано занижувати заробітну плату жінкам.
Ціль 2. Подолання стереотипів і дискримінації щодо професій за ознакою статі
Гендерні стереотипи формуються ще в школі та обмежують професійний вибір жінок і чоловіків. Для їх подолання передбачено:
Проведення інформаційної кампанії “Звісно, зможеш”, яка змінюватиме уявлення про кар’єру жінок і чоловіків
Стимулювання гендерних аудитів на підприємствах
Запровадження квот та програм кар’єрного просування жінок.
Навчальні програми для дівчат щодо роботи у високооплачуваних сферах (IT, STEM).
Досягнення стратегічної цілі здійснюється за показниками, індикаторами, серед яких:
Кількість роботодавців, які пройшли навчання за Принципами розширення прав жінок (WEPs).
Кількість роботодавців, що провели гендерні аудити (2025 – 5, 2030 – 50).
Кількість роботодавців, які складають та виконують плани дій із забезпечення гендерної рівності (у 2025 році – п’ять; 2030 році – 50 роботодавців).
Очікуваний результат: більше жінок у престижних та високооплачуваних професіях, зміна суспільних уявлень про “чоловічі” та “жіночі” сфери.
Ціль 3. Створення умов для поєднання сімейних і професійних обов’язків
Оскільки основний тягар сімейних обов’язків у догляді за дітьми та літніми родичами лягає на жінок, це негативно впливає на їхній кар’єрний розвиток. Тому передбачено:
проведення дослідження наявних у роботодавців політик і практик поєднання професійних та сімейних обов’язків у контексті догляду працівників за членами сім’ї;
- проведення для роботодавців комплексу заходів для їх заохочення до запровадження практик сприяння працівникам у поєднанні професійних та сімейних обов’язків;
- удосконалення механізму нормативного регулювання виду економічної діяльності “денний догляд за дітьми” з метою сприяння роботі установ догляду за дітьми, зокрема, шляхом створення більшої кількості таких установ;
- проведення консультацій з власниками приватних та альтернативних закладів дошкільної освіти, інших установ догляду за дітьми для з’ясування поточних викликів та перешкод у роботі і шляхів їх подолання;
- розроблення типової політики для роботодавців щодо надання працівникам сприяння у поєднанні професійних і сімейних обов’язків;
- розроблення для роботодавців навчальних матеріалів (програм, керівництв, збірок практик) щодо формування та впровадження на підприємствах політики поєднання професійних і сімейних обов’язків;
Досягнення стратегічної цілі здійснюється за показниками, індикаторами, серед яких:
- кількість навчальних матеріалів (програм, керівництв, збірок практик) для роботодавців щодо формування та впровадження на підприємствах політики поєднання професійних і сімейних обов’язків (у 2025 році – три; 2030 році – п’ять навчальних матеріалів);
- кількість роботодавців, охоплених навчальними заходами про наявні практики сприяння роботодавцями працівникам у поєднанні професійних та сімейних обов’язків у контексті догляду за членами сім’ї;
- кількість роботодавців, які запровадили практики сприяння працівників у поєднанні професійних та сімейних обов’язків
- Очікуваний результат: більше можливостей для жінок поєднувати кар’єру та сімейні обов’язки.
Виконавці Стратегії
Реалізація заходів покладається на:
- Міністерство економіки України – розробка політики та моніторинг.
- Міністерство соціальної політики – заходи підтримки балансу сімейних і професійних обов’язків.
- МОН
- МОЗ
- Мінінфраструктури
- Міжнародна організація праці (за згодою)
- Державну службу України з питань праці (Держпраці) – контроль за дотриманням законодавства.
- Всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців
- (за згодою)
- Всеукраїнські об’єднання профспілок
- (за згодою)
- Органи місцевого самоврядування – впровадження на місцевому рівні.
- Бізнес-сектор та громадські організації – сприяння впровадженню ініціатив.
Стратегією передбачається залучення Держпраці до виконання наступних завдань:
Впровадження у практику рекомендацій Ради Організації економічного співробітництва та розвитку 2013 року щодо забезпечення гендерної рівності у сферах освіти, зайнятості та підприємництва в частині оплати праці жінок і чоловіків (Ціль1, завдання 1);
Розроблення методики гендерно нейтральної оцінки робіт (критерії визначення аналогічної праці і праці рівної цінності). (Ціль1,завдання 2);
Забезпечення проведення перевірок Держпраці на підставі скарг про дискримінацію в оплаті праці за гендерною ознакою (Ціль1,завдання 5);
Прийняття Національної стратегії – це реальний крок до рівності на ринку праці. Скорочення гендерного розриву в заробітних платах чоловіків і жінок сприятиме економічному розвитку, соціальній стабільності та підвищенню якості життя.
Гендерна рівність – це не лише про права жінок, а й про ефективність економіки. Втілення Стратегії дозволить Україні зробити ще один важливий крок на шляху до рівноправного суспільства та європейських стандартів життя.
