Мурованокуриловеччина пишається своїми мужніми ВОЇНАМИ!
Розрахунок великокаліберного кулемета “Canik M2 QCB” 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗС України за два дні відбив одразу кілька шалених атак росіян. Разом із дронами-камікадзе та артилерійським прикриттям, військовослужбовці на підступах до своєї позиції зупинили спочатку бронетехніку, а потім піхоту ворога. Кулеметники знешкодили МТЛБ та півдесятка живої сили окупантів.
Десантник Віталій із позивним “Фараон” на фронті з перших днів війни. Широкомасштабне вторгнення росіян його застало в далекій Іспанії, де він працював далекобійником. Відразу зв’язався із роботодавцем і пояснив – всидіти за кордоном він не зможе, бо має зробити все, аби захистити власну сім’ю і країну.
“Потрапив у 71 окрему єгерську бригаду ДШВ ЗС України, довго воював штурмовиком у загоні, - розповідає воїн. Коли накопичилася втома та загострилися болячки, перевівся до кулеметників. На позиціях виконую завдання зі своїм Браунінгом. Він у мене виробництва турецького підприємства “Canik” тому його так і називаємо. Від того серйозність зброї не змінилася – як і в американця, калібр 12,7 і звук його пострілів наводить паніку на ворога, каже “Фараон””.
Цього разу на кулеметній позиції десантників було двоє. Віталій і його незмінний напарник Сергій – “Лєший”. “Вас готуються штурмувати, - почули по рації голос командира, - бігом до нашого турецького друга!”
“Штурмів за ці дні було два, - розповідає військовослужбовець. Спочатку поперла техніка. Ми самі її не бачили – бо колона рухалася за посадкою. Але нас корегували оператори “Мавіків”. Вони сказали, що йде сім одиниць техніки – танки та інші броньовані машини. Потім два танки - чи то злякалися чи отримали інший наказ – розвернулися і відступили. Один танк підбили наші fpv. Він дуже яскраво горів, потім повалив дим і в цьому напрямку я відкрив вогонь із кулемета. В цьому бою ми з напарником вивели з ладу ворожий МТЛБ. Калібр у нас 12,7 - серйозний, як я вже казав, тому прошити захист легкоброньованої техніки він може. Це танку нічого не буде, а МТЛБ ми зупинили”, - ділиться спогадом десантник.
Ворог відступив, але не надовго. Згодом дрони-розвідники побачили ще одну спробу штурму. Цього разу до позиції Віталія та Сергія підкрадалася російська піхота. “Адреналін зашкалював, - каже Віталій, - я лише кричав до Сергія, щоби підготував побільше “цинків”. Вони пересувалися зеленою посадкою, наша ж посадка вигоріла ще минулого року після обстрілу фосфорними боєприпасами – сховок такий собі, ми були, як на долоні. Але росіян добре бачили наші оператори БПЛА. Вони вказали напрямок стрільби, і ми відкрили вогонь.
Дивитися на це важко. Такий калібр, коли цілить у людину, відриває руки й ноги. Росіяни відразу повалилися на землю. На черговому “цинку” нас почав прикривати міномет, а потім долучилася і артилерія з касетними снарядами. Потім ще хотіли вдарити скидами, але там вже не було по кому працювати. Отак, спільними зусиллями ми зупинили ворога.
Після бою командир батальйону сказав, що відпрацювали добре, - закінчуючи розповідь, пригадав “Фараон”. Принаймні, п’ятеро окупантів залишилося лежати під посадкою. Ми видихнули, але ще довго тряслися руки від шаленого сплеску адреналіну”.
Служба зв’язків з громадськістю 71-ї окремої
єгерської бригади ДШВ ЗС України
