ЖУКОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ
Народився 27 квітня 1968 року в селі Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області.
В 1985 році, після закінчення Вищеольчедаївської середньої школи І-ІІІ ступенів, пройшов курси водіїв в м. Могилів-Подільський і отримав кваліфікацію водія першого класу.
1986- 1987 роки - проходив строкову військову службу в Демократичній Республіці Афганістан.
08.06.1988-20.04.1989 – працював водієм вантажного автомобіля заводу “Маяк” смт Муровані Курилівці.
23.07.1990-04.06.1996 – працював водієм вантажного автомобіля АТП-10546 смт Муровані Курилівці.
1996-2002 роки – працював за кордоном.
24.07-19.11.2004 – працював водієм Вищеольчедаївського цукрового заводу.
2004-2014 роки – працював механіком СТО м.Кив.
З 2014 року займався волонтерською діяльністю, ремонтуючи авто для ЗСУ.
Брав участь у будівництві УПЦ в селищі Муровані Курилівці.
14.02.2023 року мобілізований Могилів-Подільським РТЦК та СП. Служив водієм-санітаром медичного підрозділу “Ангели” 411-го окремого стрілецького батальйону, солдат.
Побратими відгукуються про нього як про патріота, людину відповідальну, воїна, який ніколи не залишав друзів в біді.
21.04.2024 демобілізований за сімейними обставинами.
З цього часу крім піклування за старенькою матір’ю та хворою сестрою безкоштовно ремонтував авто для ЗСУ, перевозив гуманітарні вантажі для військових в зони бойових дій на Схід нашої держави.
29.04.2024 нагороджений Відзнакою 411-го окремого стрілецького батальйону "За мужність та вірність українському народові" (наказ №120-ст від 29.04.2024).
02.02.2025 підступна хвороба різко обірвала життя Олександра.
Без люблячого сина залишилися мати Ганні Іванівна, втратила чоловіка дружина Наталія Василівна, батька – доньки Вікторія і Катерина, втратила брата сестра Марія Анатоліївна.
Олександр був щирою, відкритою, працьовитою людиною, люблячим та надійним чоловіком, гарним батьком, хорошим сином та братом.
“Він був доброю, життєрадісною людиною, мудрим батьком, який з дитинства привчав нас до самостійності, центром і опорою всієї родини. Був небайдужим до людей, які зверталися до нього по допомогу. Завжди думав про майбутнє після війни. Але, на жаль, його мрії не здійснилися, а його смерть стала непоправною для нас, для всіх, хто його знав та любив”, - згадують його доньки Вікторія та Катерина.
Похований 04.02.2025 на кладовищі в селищі Муровані Курилівці.
