ЗАБОЛОТНИЙ ВОЛОДИМИР РОМАНОВИЧ
Володимир народився 12 травня 1992 року в смт. Муровані Курилівці Вінницької області.
1999-2009 роки - навчався в СЗШ І-ІІІ ступенів №2 смт Муровані Курилівці Вінницької області.
Весь вільний від навчання час в шкільні роки Володимир проводив у спортзалі та на стадіоні – так він готував своє тіло і дух для здійснення найзаповітнішої з дитинства мрії – служити в спецназі.
Світлана Олександрівна Баланюк, класний керівник, тепло згадує про нього: “Вова (саме так він просив звертатися) був розумним не по роках, цілеспрямованим, добре вчився та багато читав художньої літератури, був ерудованим та вихованим.
А ще у нього було оте загострене почуття справедливості. Так виховали його в сім’ї батьки Роман та Оксана: не кривити душею, відверто казати правду у вічі і, взагалі, поводитись порядно.
В той же час він був щирим, гарним товаришем і другом. Ніколи ні з ким не конфліктував, він все намагався вирішити словами. Попри веселу і товариську вдачу, він був серйозним і надзвичайно відповідальним, завжди мав власну думку, яку відстоював та аргументував.
В цієї дитини завжди була посмішка на обличчі, яка б ситуація не сталась. Згадую його посмішку і на душі тепло стає. Таким він залишився на всіх шкільних фото, таким запам’ятаю його на все життя…
Ну а через 10 років по закінченні школи зі звичайного хлопчини виріс дужий чоловік, мало не богатир, якого я просто не впізнала на зустрічі випускників.
Це така людина, яка залишається в серці назавжди!
Дуже прикро й боляче…”.
29.07.2009-07.06.2014 роки - навчався в Харківській Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, де отримав диплом спеціаліста з відзнакою.
10.07.2014-29.12.2017 роки - проходив військову службу на посаді командира взводу інструкторів 4-го навчального батальйону Навчального Центру НГУ, в/ч 3007.
29.12.2017-12.01.2019 роки - проходив військову службу на посаді помічника начальника штабу (начальник секції S-4) цієї ж частини.
12.01.2019-23.02.2024 роки - проходив службу на посаді командира групи спеціального призначення бойового матеріально-технічного забезпечення ОЗПС (окремого загону спеціального призначення) “Омега” ЦСП НГУ, в/ч 3073.
З вересня 2014 року служив в “гарячих точках” на Сході України.
Був одним із перших учасників АТО під час штурму м. Слов’янськ на Донеччині. Брав участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації підполковник НГУ Заболотний Володимир Романович разом із побратимами стали на захист країни.
Вже 25 лютого 2022 року загін було терміново передислоковано до Житомира відбивати російський наступ на півночі країни. Через кілька днів було звільнено Макарів на Київщині, вибили ворога з Чернігівщини, а згодом із Сумщини.
Далі була Харківщина та Донеччина.
Одним із складних напрямків були околиці міста Вугледар, де завдяки спільним зусиллям із 72 бригадою ЗСУ було знищено понад 30 одиниць техніки ворога за 1 день.
Володимир був відповідальним, мужнім та розсудливим військовим. Мав позивний “Борода”. Його побратими згадували: “…під час виконання бойових завдань кожному із нас було безпечно, коли поруч був наш “Борода”, бо він завжди керував “холодною” головою і приймав правильні рішення.”
За зразкову військову службу Володимир мав багато державних відзнак та нагород:
- медаль “За військову службу Україні”, вручена Президентом України В.Зеленським (Указ Президента України від 30.12.2023);
- нагрудний знак “За доблесну службу” (Наказ Командувача Національної гвардії України від 26.06.2023 №133 о/с);
- відзнака Командувача об’єднаних сил Міністерства оборони України “Козацький хрест” ІІІ ст. (Наказ №5 від 10.01.2022);
- нагрудний знак “За зразкову службу” (Наказ Міністра оборони України від 02.05.2022 №319);
- відомча заохочувальна відзнака-медаль “10 років сумлінної служби” (Наказ командувача Національної гвардії України від 06 березня 20й20 року №136) ;
- медаль “Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність” (Наказ Командувача об’єднаних сил №304 від 13.05.2020);
- медаль “За участь в Антитерористичній операції”;
- медаль “Ветеран війни”.
Володимир ніколи не пишався своїми нагородами, бо не вважав свою роботу чимось надзвичайним, вона була покликом та мрією його життя.
23.02-14.09.2024 року – в званні підполковника Національної Гвардії України Володимир проходив військову службу на посаді першого заступника командира автотранспортного батальйону-начальник штабу в/ч 3028 Західного ОТО НГУ.
Він планував після закінчення війни повернутися до рідного краю, збудувати будинок, посадити садок… “До 2024 року, сподіваюсь, що отримаю звання підполковника, одружусь та матиму сина і доньку. Хочу, щоб були здорові мої батьки і було мирним небо над Україною!...”, - саме такі побажання на наступні 5 років написав Володимир на зустрічі однокласників в 2019 році.
Та цьому не судилося збутися… Зрадлива доля розпорядилася жорстоко, несправедливо і непоправно – його земний шлях обірвався в рідній домівці 14 вересня 2024 року.
Втратили єдиного сина батько Роман Сергійович та мати Оксана Павлівна.
Похований 16.09.2024 на кладовищі селища Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області. В останню життєву дорогу Героя проваджали рідні йому люди, друзі, однокласники, побратими, всі, хто знав, поважав та любив його.
Слава і вічна пам’ять Захиснику Володимиру Заболотному!
Пам’ять не обмежується часом! Героїзм не обмежується віком!
