ЗАЯРНЮК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ
Народився 12 серпня 1987 року в селі Обухів Мурованокуриловецького району Вінницької області.
1994-2004 роки - навчався в Обухівській загальноосвітній школі І-ІІІ ст.
В селі Обухів пройшли його дитячі та юнацькі роки.
2004-2005 роки – навчався в Вінницькому ВПУ № 11, де отримав спеціальність “Слюсар з ремонту автомобілів” 3-го розряду.
2005-2008 роки – навчався в Технологічному промисловому коледжі Вінницького державного аграрного університету, де отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю “Правознавство” і здобув кваліфікацію юриста.
В 2008-2010 роки – навчався в Київському національному університеті внутрішніх справ на заочну форму навчання, де отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки “Право” та здобув кваліфікацію бакалавра права.
23.12.2010 підписав контракт і служив у МВС України у в/ч 3008 м. Вінниця на посаді стрільця 1-го відділення 3-ої роти стрілецького батальйону.
21.08.2012 призначений на посаду командира відділення.
22.12.2013 звільнений в запас ЗС України у зв’язку закінченням контракту (військове звання сержант).
02.04.2014 підписав контракт з Національною Гвардією України, служив у в/ч 3008 м. Вінниця на посаді командира 3-го відділення 3-го патрульного взводу спеціального призначення патрульної роти патрульного батальйону.
Перше бойове хрещення отримав в АТО/ООС в 2014 році. Воював із 2014 по 2019 роки.
З 21.12.2015 переведений у в/ч 3028 Національної Гвардії України м. Калинівка на посаду інструктора-розвідника 3-го взводу розвідки спеціального призначення.
22.09.2017 призначений на посаду інструктора (снайпер) 1-го взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення.
В 2015 році закінчив спеціальні курси за напрямком підготовки командир екіпажа БТР-4Е водіїв механіків в центрі Національної Гвардії України в/ч 3007 (м.Золочів).
2016-2018 роки – навчається на заочній формі навчання в Харківській Академії Національної Гвардії України за спеціальністю спеціаліст автослужби. Паралельно навчається у в центрі Національної Гвардії України в/ч 3007 (м.Золочів) на інструктора з тактично-спеціальної підготовки. В 2018 році проходить навчання на базі в/ч 3028 м. Київ в Центрі підготовки до спеціальних дій Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів Національної Гвардії України підготовки снайперів. За час навчання проходив вогневу, інженерну, висотну підготовки, військову топографію, тактичну медицину, тактико-спеціальну підготовку.
Звістка про повномасштабне вторгнення застала Олександра в Італії. Рішення повернутися прийняв миттєво, адже захисту потребувала його рідна Україна, дружина, дві донечки Софія та Марія.
Із позивним “Вінниця” був командиром роти глибинної розвідки першої окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна (в/ч А4044).
Харківщина – Куп’янсько-Лиманський напрямок, Донеччина – Бахмут. Це далеко не повна географія бойових дій, у яких брав безпосередню участь Олександр Заярнюк із позивним “Вінниця”. Він був командиром роти глибинної розвідки 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна (в/ч А4044). Свій останній бій прийняв поблизу міста Часів Яр.
Побратими кажуть, що Олександр був справедливим та турботливим командиром, який понад усе прагнув уникнути невиправданих втрат серед особового складу.
“Наш командир завжди йшов першим, хотів мінімізувати ризики для інших, менш досвідчених. Незважаючи на свій молодий вік, був нам як батько. Того трагічного дня він також йшов попереду до поранених бійців, аби їх врятувати, – розповів побратим і друг полеглого Героя Віталій. – Завдяки вправним діям Олександра, тоді вдалось багатьох евакуювати з поля бою. Але, на жаль, це завдання виявилося останнім для нашого командира…”.
Олександр отримав чимало нагород, серед них медаль – “Залізний хрест” - відзнака ЗСУ за проявлені мужність та героїзм, успішне виконання бойових завдань.
4 грудня 2023 року Олександра було важко поранено під час бойових дій. Понад місяць лікарі боролись за його юне життя... Нажаль, рани були несумісні з життям... Він помер в лікарні в ніч з 5-го на 6-те січня 2024 року. Йому було лише 36…
Похований 07.01.2024 на Алеї Слави Сабарівського кладовища м.Вінниця.
В ці гіркі хвилини Мурованокуриловецький селищний голова Галина Цибульська, жителі Обухівського старостинського округу, всієї Мурованокуриловецької селищної територіальної громади висловлюють щирі співчуття матері Ніні Василівні, батькові Василю Івановичу, дружині Ользі Петрівні, донькам Софії та Марічці, братові Віталію, сестрі Богдані, всій великій родині, друзям.
У пам'яті всіх, хто знав Олександра, він назавжди залишиться молодим, життєрадісним, щирим, сповненим сил і жаги до життя, мужнім Героєм та патріотом.
Нехай горить свіча пам'яті про Героя, який заради нас пожертвував найдорожчим.
Вічна шана та доземний уклін Олександру!
