Гендерні аспекти соціальної стійкості громад
Які внутрішні чинники, ресурси та здібності допомагають українцям та українкам упоратися з викликами, пов’язаними з війною. І завдяки яким механізмам можна посилити соціальну стійкість населення, зокрема жінок і чоловіків, що перебувають у вразливій ситуації.
Дослідження, спрямоване на вивчення гендерних аспектів соціальної стійкості в умовах воєнного стану провела команда Жіночого Консорціуму України в межах членства в Українській національній платформі Форуму громадянського суспільства «Східне Партнерство» спільно з Центром соціальних досліджень Сумського державного університету протягом травня-жовтня 2022 року у Сумській, Миколаївській, Київській та Львівській територіальних громадах.
Результати опитувань свідчать, що українки та українці частково задоволені за трьома індикаторами - базовий стан; доступ до соціальних послуг та громадська участь населення, - що дозволяє їм справлятися з викликами, пов'язаними з війною, та підвищує їхню соціальну стійкість.
Серед жителів і жительок обстежуваних громад найвищий показник доступу спостерігається до чистої води, житла та їжі. Водночас в умовах воєнного стану вони відчувають обмежений доступ до відпочинку та сну, про що частіше зауважують жінки
Попри воєнний стан переважна частина населення в обстежених громадах має доступ до ключових послуг, що може свідчити про задовільну роботу органів місцевого самоврядування та відповідних служб, установ.
Поруч із цим варто враховувати, що для різних вразливих груп жінок і чоловіків актуальні різні типи послуг, а отже, необхідно застосовувати гендерно чутливий підхід в організації та наданні послуг.
Водночас дослідження показало, що війна позитивно вплинула на відчуття соціальної довіри всередині громади та взаємопідтримки.
Джерелом внутрішніх ресурсів соціальної стійкості для жінок і чоловіків, що перебувають у ситуації вразливості, є: самоорганізація, взаємодопомога та мережування, віра в Бога, витривалість, готовність терпіти та відмовлятися від благ, звикання до стресу та небезпеки, оптимістичне бачення майбутнього, планування в короткій перспективі, прагнення дітей повернутися додому.
Близько 70% опитаних досить низько оцінюють власне соціально-економічне становище, зазначаючи, що їм або зовсім не вистачає коштів на харчування, комунальні платежі, ліки, або ж вистачає коштів на задоволення базових потреб, але не більше. Серед найбіднішої (за їхніми власними оцінками) частини опитаних переважають жінки, особи з інвалідністю та матері-одиначки/батьки-одинаки.
Фінансова допомога, працевлаштування та гуманітарна підтримка є найбільш затребуваними серед жителів і жительок громад.
З огляду на результати дослідження запропоновано механізми розвитку соціальної стійкості людини в громаді, які можуть бути застосованими в умовах воєнного часу:
1) механізми соціальних зв’язків;
2) механізми соціального навчання;
3) механізми врядування в громаді.
Докладніше ознайомитися з результатами дослідження можна за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1eQQjmIb__Qqw8AhOLjC42dMaIC3zh6X4/view?usp=sharing
